Ласкаво просимо,шановнi!

[Taiss*]

Ласкаве панство!
Зачекайте, бо вiд oтих балачьок. у серце гойдоется...

[Ellinorr]

Ласкаве панство!
Зачекайте, бо вiд oтих балачьок. у серце гойдоется...

Люба,Таiсс! А чого нам чекати? Як серце гойдается,так тим паче треба бiльше розмовляти,бiльше спiлкуватись,щоб воно не тiльки гойдалось,а ще i спiвало!

[Taiss*]

Лackaвu пaнe!
Biд тix спiлкуванiй тa гойданiй можe гapна дuтuнa трaпuтиcЯ!))

[Ellinorr]

Лackaвu пaнe!
Biд тix спiлкуванiй тa гойданiй можe гapна дuтuнa трaпuтиcЯ!))

Дитина може трапитись навiть вiд пороху,якщо цей порох стовбом..))) Це дивлячись якi спiлкування та гойдання... Ну,а нарештi якщо дитина гарна,то це хiба грiх?)))

[Taiss*]

Дитина може трапитись навiть вiд пороху,якщо цей порох стовбом..))) Це дивлячись якi спiлкування та гойдання... Ну,а нарештi якщо дитина гарна,то це хiба грiх?)))

[Белая Хризантема**]

Дивлюсь я на небо , тай думку гадаю ....звидкиля дити беруться?

[Ellinorr]

Дивлюсь я на небо , тай думку гадаю ....

...Чому я не сокiл? Чому н лiтаю? Чому менi,Боже,крилець ти не дав? Я б Землю покинув та й в Небо злiтав!!!

[Taiss*]

Щурі поглумилися над тілом дитини
№86, 17-11-2005

Втрата дитини для батьків — найтяжчий удар. Втім, якщо ще тіло покійної кровинки зазнало після смерті наруги, цей удар — подвійний. Рідні дворічної Насті Попович, що з села Бабин Гощанського району, досі не можуть відійти від отриманого шоку: їм з моргу віддали тіло дівчинки без вуха.
У родині Поповичів, в якій виховувалося п’ятеро дітей, Настя була найменшенькою. Вона росла нормальною здоровою дівчинкою. Втім, несподівано підкралася біда: минулого тижня Настя захворіла. Рідні думали, що це звичайна простуда і до медиків не поспішали. Однак у неділю дівчинці стало дуже погано. Вона почала задихатися, температура піднялася до критичної межі, і батьки викликали до Насті «швидку». Дві години медики Гощанської районної лікарні боролися за життя дівчинки. Щоб врятувати її, зателефонували на санавіацію, хотіли викликати фахівця з Рівного. Однак довелося йому давати відбій: дівчинка, яку доставили в лікарню у вкрай тяжкому стані, померла. Як завжди в таких випадках, тіло покійної було поміщене в лікарняний морг. Наступного дня обласний патологоанатом мав зробити його розтин, щоб встановити причину смерті. Ввечері у понеділок після розтину, який з’ясував, що Настя померла від запалення легень, її тіло дозволили забрати рідним. Однак від побаченого ті ледь не зомліли.
— Настя лежала гола на брудних ношах у коридорі моргу, а голова її була накрита якимись ганчірками, — розповідає рідний дядько дівчинки Олександр Попович. — Одного вушка у дівчинки не було і на його місці просвічував череп. Носик теж був надгризений. Як сказав санітар моргу, так над тілом дитини познущалися щурі.
— Якби ми знали, що таке може трапитися, залишилися б на ніч біля тіла внучки, — зі сльозами в голосі говорить дідусь Насті Володимир Черняхович. — Або хай би краще забрали її додому, а наступного дня привезли на розтин. Адже воно, бідне, й так натерпілося, а тут — ще така наруга. Це ж не собака, а людина, щоб отак залишити її на харч щурам.
Головний лікар Гощанської лікарні Володимир Рудюк говорить, що про щурів у морзі ніколи не чув. Та й рідні дівчинки, стверджує він, з подібними скаргами до нього не зверталися.
— Щурів тут нема і не може бути, — переконаний п. Рудюк. — А від мишей ми кладемо у морзі спеціальну отруту, яку беремо в санстанції. Щотижня сюди з цією метою дезінфікатор ходить. Щодо ушкоджень на тілі дитини, то ні патологоанатом, ні батьки дівчинки мені про них не говорили. Тож можливо, це були просто якісь механічні ушкодження, але не надгризи щурів.
Не бачили жодних ушкоджень на тілі дівчинки й обласний патологоанатом Богдан Богословець, який у понеділок зранку робив розтин тіла, та присутній при цьому заступник головного лікаря Гощанської лікарні Анатолій Янківський. Якщо на тілі дівчинки й були якісь ушкодження, коли її забирали з моргу, то вони могли бути зумовлені некротичними змінами, які не виключені при вірусному походженні запалення легень. Так вважають п. Богословець та п. Янківський. Втім, або медики щось приховують, або...



Коментар
Геннадій Шевченко, головний лікар обласної санепідемстанції:

— Якщо над тілом покійної дитини справді позбиткувалися щурі, то винен у цьому тільки головний лікар лікарні. Адже він повинен був забезпечити охорону тіла, поставити сторожа. Крім цього, він мав звернутися до підрозділу санстанції, що відповідає за дезінфекцію, щоб встановити в приміщенні моргу приманки для щурів.

[Ellinorr]

Да... жахлива стаття... До речi, на Украiнi у малих мiстечках, стан моргiв лишае бажати кращого. Наприклад,коли у мене дружина померла,у морзi не працював холодильник,там стояла задуха.... Що було вiд того,не буду писати... Лiкарi нiколи не взнають себе винними... Усi iхнi недолiкi земля закрие... Е такий жарт(може не умiсно,але до теми): Стрiчаются двое друзiв. -Слухай,ти ким працюешь? -Лiкарем. -Як це? Ти же був пензлярем! -Та розумiеш,коли був пензлярем, то як тiльки намалюю картину, приходять люди та й пчинають вказувати на моi недолiки,помилки... А тепер усi моi недолiки та помилки земля закрие... От так то!.....

[Ellinorr]

Ну що,любi Друзi. я мiркую треба трохи гумору додати на нашу сторiнку...

Павло Глазовий

ДЯДЬКО ЇСТИ ХОЧЄ

Просить дядько в ресторані:
- Принесіть котлету. -
А йому офіціантка
Тихо каже: - Нєту.
- То давайте хоч салату
Або вінегрету. -
А йому офіціантка
Знову каже: - Нєту. -
Дядько дивиться на дівку,
Як на поторочу.
- Зарядила: "нєту, нєту"...
А я їсти хочу. -
Дівка стала руки в боки,
В'їдливо питає:
- А хіба ви наїстеся,
Як скажу немає?

ПРЕДКИ І НАЩАДКИ

У міському зоопарку -
сталося це влітку,
здоровенний лобуряка
плюнув мавпі в клітку.
Мавпа плаче: - Ми ж, - говорить,
- предки твої, враже!
А самець її голубить
і тихенько каже:
- Ти не гнівайся на нього.
Він якийсь патлатий,
бородатий, кривоногий,
згорблений, кудлатий.
На руці його чорнилом
написав хтось "ЕДИК"...
Може, він якраз, голубко,
наш далекий предок.

Серед темної ночі

Серед ночі Київ
Криється туманом.
Розмовляє вітер
З бронзовим Богданом.
— Облітав я,— каже,—
Вулиці всі чисто.
Як змінився Київ,
Це прадавнє місто!
Де вітри гуляли,
Там нові квартали...

А Богдан зітхає:
— Що там ті квартали…
Нині і кияни
Зовсім інші стали.
Я сто літ на площі
Днюю і ночую,
Але дуже рідко
Рідну мову чую.

ЗАЖЕРЛИВІСТЬ

Приніс чабан додому
iз лісу вовченят.
- Як вигодую, - каже,
- цих сірих чортенят,
вони не тільки будуть
отару стерегти,
а дещо і з чужої
зуміють притягти.
І ось що приключилось,
як виросли вовки.
Два дні охороняли
отару хижаки,
а потім серед ночі
порізали овець.
Лишився випадково
маленький баранець
та уцілів, крім того,
іще один баран.
Вовки його не з'їли,
бо то був сам чабан.

ШВИДКИЙ ЖЕНИХ

Молодий мотоцикліст
Мчить, як вихор, через міст.
Гуркотить мотоциклет,
Як старе корито.
А назустріч старшина.
- Стій! - кричить сердито. -
Ви куди так летите?
Спішите в могилу?
- Ні, до загсу везу
Мотю свою милу.
- Що? - питає старшина. -
Я не бачу Моті.
- Значить, випала з сідла
Десь на повороті.



ЯК КУЗЬМУ ПРОВЧИЛА ЖІНКА ЙОГО МИЛА

Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає журнали й газети.
А дружина варить, смажить, готує котлети.
Пообідав Кузьма смачно, запалив "Казбека".
— Ну чого ти, — пита жінку, — така недалека?
Тільки в тебе і балачки про бощі й олію,
І ні слова про театри, про драматургію.
А є жінки! Збоку глянеш — ходить, як Аїда.
Драматургів усіх знає аж до Евріпіда.
Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні,
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні…
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.
Давно тебе не бачив я в хорошому платті.
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.
Ти забула, що є в світі жіночі принади —
Перманенти, манікюри, духи та помади.
Я хотів би бути мужем культурної дами,
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,
Що побачиш — вишні, сливи, — пхаєш у консерви…
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви. Через добу повернувся наш Кузьма додому.
Зустрічає його жінка в платті голубому.
Очі чорним підведені, на губах помада.
Закрутило Кузьмі в носі від духів "Еллада".
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,
Ще й коліна не прикриті — такі тепер норми!
Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього.
Як французька кінозірка, виставила ноги.
У Кузьми від здивування потилися змокла.
А дружина запитує: — Ти читав Софокла?
Тобі, може, до вподоби п'єси Евріпіда? —
Сопе Кузьма: — Відчепися! Подавай обідать.
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п'єси?
— А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,
Що немає шику-блиску, манери негарні.
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.
Перукав просив, між іншим, щоб прийшла я знову.
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.
Не було у мене часу возиться з обідом,
Так я тобі й замінила обід Евріпідом.






БУВАЛЬЩИНА
Весела новела

В дні воєнні незабутні
Ще й таке було.
Увірвалися фашисти
У одне село.
Комендантом став єфрейтор,
Лютий чоловік.
Знав по-нашому три слова:
Яйка, млеко, шпік.
Раз увечері єфрейтор
Брів не знать куди,
А під хатою сиділи
Два старі діди.
-Ач, надувся,
фриць нещасний!-
Мовив дід Яким. -
Слухай, куме, як я буду
Розмовляти з ним.

- З німцем будеш
розмовляти?
Із отим? - Еге ж!
- Та хіба ж ти по-німецьки
Хоч словечко втнеш?
- Ге, як треба, то я, куме,
Й по-турецьки втну.
- То давай тоді балакай,
Починай, ну-ну…
Дід схопився й заходився
Німцю козирять:
- Поцілуй мене в те місце,
На якім сидять!
Став єфрейтор та й питає
По-німецьки: - Вас?!
- Точно так!
Мене спочатку,
Потім кума раз.

ПІСНЯ ПРО КОХАННЯ
З перського гумору

У саду у шахиншаха
Для закоханих сердець
Дивну пісню про кохання
Уночі читав співець.
Був і недруг там поетів,
Причаївся в темноті.
А слова лились, іскрились,
Наче зорі золоті:
“Я з кохання часто плачу.
В серці ти, одна лиш ти.
В далині когось побачу,
Зразу думаю: це ти…”
- А коли осла побачиш? -
Пролунало з темноти.
- А тоді, - співець отвітив, -
Я подумаю: це ти!

КУЛЬТУРА Й ХАЛТУРА
УВЕРТЮРА

Сидять в опернім театрі
Не десь, а в партері,
Вона і він. Надулися,
Наче дві тетері.
Бурчить вона: - Що за люди
Оті диригенти?
Могли б раніш настроїти
Свої інструменти.
Той цигика, той триндика,
Третій дме у дудку.
Затяг мене в цю оперу,
А ну тебе в будку!
Попереду літня жінка
Нахмурила брови:
- Тихо, - каже, - уверюра.
Припиніть розмови.
Та, що ззаду, огризнулась:
- Теж мені культура!
Це ще треба перевірить,
Хто з нас увертюра.