Уголовный кодекс Украины
Стаття 163-1. Шантаж.



1. Шантаж, тобто вимога протиправної безоплатної передачі чужого майна чи права на майно або вчинення інших

дій майнового характеру, що не носять ознак угоди, під загрозою поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять потерпілого чи його близьких, а одно інших відомостей особистого характеру, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам потерпілого чи його близьких, -
карається штрафом в розмірі від ста до двохсот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період від одного до двох місяців, або обов'язковими роботами на строк від ста вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк від одного року до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Шантаж, вчинений:
а) групою осіб за попередньою змовою, організованою групою;

б) неодноразово;
в) із загрозою розповсюдження відомостей у публічному виступі, а рівно з використанням засобів масової інформації;
г) особою з використанням свого службового становища, - карається обмеженням волі на строк до трьох років , або арештом на строк від одного до чотирьох місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років і штрафом у розмірі до двохсот мінімальних розмірів оплати праці.
Шантаж, вчинений:
а) з метою отримання майна у великому розмірі, права на майно у великому розмірі або вчинення інших дій майнового характеру на суму у великому розмірі;
б) особою, раніше чи більше разів судимим за розкрадання, вимагання або
шантаж;
в) із загрозою звинуватити потерпілого або його близьких у вчиненні тяжкого або
особливо тяжкого злочину, - карається арештом на строк від чотирьох до шести місяців або позбавленням волі на строк від п'яти до семи років і штрафом у розмірі від двохсот до трьохсот мінімальних розмірів оплати праці з конфіскацією майна або без такої.
Крім того, ми вважаємо за необхідне встановити вік притягнення до кримінальної відповідальності за шантаж з шістнадцяти років, тому пропонована стаття 163-1 КК РФ не повинна бути включена до переліку, передбаченого ч.2 ст.20 КК РФ. 145