Лице жіноче, що дала Природа
Тобі, коханий майстре почувань,
Й жіноче серце, та не із породи
Перевертнів — жінкам фальшивим дань,
І ясне око, не — як в них — фальшиве,
Що все, на що лиш гляне, золотить;
Красунь в погоні, котрий очі хтиві
Мужчин краде й серця жінок лестить.
Тебе на жінку вибрала Природа
І, творячи тебе, змінила шик,
Додавши, а для мене недогода,
Те щось, що для жінок; для мене пшик. Призначений жінкам для насолоди,
Мені любов ти дай, а їм догоди.

Уiльям Шекспiр.Сонет.